У продовження теми щодо збільшення кількості годин (які колись дуже легко і швидко забрали) на вивчення іноземних мов радимо прочитати статтю Оксани Оніщенко "Англійська мова в школі - Ми "за"... і навіть проти":

Міністерство освіти збільшило кількість уроків англійської мови у середній школі. Не з власної ініціативи. Під час передачі «10 хвилин з прем'єр-міністром. Освіта», що в липні транслювалася на провідних телеканалах, Арсеній Яценюк несподівано повідомив країні: «Я дав доручення збільшити кількість годин у середній школі з вивчення іноземних мов». 

Напевно, це перший в історії України прем'єр-міністр, який, не маючи фахового досвіду в шкільній освіті, так детально втручається у роботу середньої школи. Не "доручаю уповноваженому органу влади обміркувати і запропонувати конкретні кроки з вирішення такої-то проблеми" (як це належить у по-справжньому демократичних громадах із потужною владною вертикаллю), а категорично "я дав доручення». 

Своє рішення Арсеній Петрович пояснює так: "Світ змінився. І для того, щоб ти був конкурентним у цьому світі, ти повинен знати багато іноземних мов. Це ще одне джерело для того, щоб здобувати нові знання".  

З таким аргументом важко не погодитися. Про вивчення іноземних мов сказано у Коаліційній угоді, у Стратегії-2020. І все це треба якось виконувати, а виконання демонструвати реальними кроками. Але чи допоможе тут несподівано нав'язана міністерству освіти вказівка — можна посперечатися.  

Реальна історія. В одній київській школі з поглибленим вивченням іноземних мов зустрічали іноземну делегацію. Вирішено було, що найкращі учні спілкуватимуться з гостями виключно англійською мовою. Але як же здивувалися і гості, і господарі, коли з'ясувалося, що вони говорять якимись різними англійськими мовами, погано розуміють одне одного. Цікаво, якщо у такій школі ми додамо кількість годин на вивчення іноземної мови, ситуація кардинально зміниться? 

Знаю молоду старанну вчительку, "відмінницю"-червонодипломницю. День-у-день прописує з дітьми нові слова — кожне по рядочку. І читає-перекладає текст з підручника. Задає дітям багато і безсистемно. Майже в усіх її учнів є репетитори — виконують з дітьми непідйомну "домашку" і дають бодай якісь системні ази мови. Є сенс у збільшенні кількості таких "ефективних" занять без спеціальної перепідготовки вчителя? Може, краще вивільнити час на якісні мовні курси чи репетитора? 

Вікторія Іваніщева, менеджер проектів Британської Ради в Україні, зазначає: "Якщо ми хочемо виховати, виростити вчителя нового покоління, нам потрібно вносити зміни до системи підготовки майбутніх учителів і системи їх перепідготовки. Сьогодні із 100% годин, які відводяться на підготовку вчителів, на методику викладання іде всього лише 3%. Якщо ми замислимося над цифрами — про якого вчителя ми можемо говорити? Учитель, що не має інструмента, з яким піти і працювати в класі. Що відбувається зараз? У більшості випадків учні читають, перекладають, переказують, виконують завдання з граматики і лексики. Тобто, іншими словами, ми розвиваємо їхні знання з граматики, знання слів, але ми не знаємо, як же це все разом зліпити, щоб нарешті заговорити. Тому фокус не лише в школі, а й у вищих навчальних закладах, де готують майбутніх вчителів. Набагато простіше працювати лише із знаннями. Набагато складніше розвивати вміння наших учнів. У педагогічних вузах методику читають зазвичай викладачі, які ніколи не працювали в школі. Яким чином я, котра не має досвіду роботи хірургом, наприклад, можу прийти і робити операції. Я теоретично знаю, як це робити. Але я практично ніколи цього не робила". 
 
Більшість шкільних учителів жодного разу в очі не бачили носіїв мови. А ті, хто добре володіє іноземною, не підуть масово до школи на тисячу гривень зарплатні. От і процвітає у школах буйним цвітом "совьєтік інгліш". Нам його треба ще більше і негайно?  
 
Мар'яна Трифон, методистка Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти, вчитель англійської мови: "Коли мене запитують, що треба зробити, аби всі наші учні заговорили вільно англійською мовою, я завжди відповідаю банально просто: треба, щоб усі вчителі заговорили вільно. В нашій області 1197 вчителів англійської мови, з них, напевно, 60% ніколи в житті не спілкувалися з носієм мови. Про яку соціокультурну компетенцію, нюанси мови, функціональну адекватність можна говорити? Тому насамперед я би казала: для підвищення якості навчання нам треба запросити щонайменше по волонтеру до кожного обласного інституту, до кожної школи з поглибленим вивченням англійської мови. Звичайно, бажано взагалі до кожної школи. Це перше. Наступне — забезпечення кількості годин на курсах підвищення кваліфікації. Ми забезпечуємо вчителів моніторингом інноваційних процесів, сукупністю технологій інтерактивного навчання. Безліччю чудових загальнопедагогічних дисциплін, які читаються українською мовою. І, на жаль, учитель навіть за ті два-три тижні перебування на курсах не має можливості підвищити свій фаховий рівень". 
 
Запрошення волонтерів-носіїв мови із-за кордону — справді важливий момент реформування системи вивчення іноземної мови. Так було, наприклад, у Грузії. У 2010 році туди приїхали три тисячі вчителів-волонтерів із США, Великобританії, Канади, Австралії, Нової Зеландії. І практично в кожній грузинській школі, навіть у сільській, були викладачі — носії мови.  
 
Ще одне питання — якість підручників і програм з іноземної мови. Вибір невеликий — або отримати у шкільній бібліотеці вітчизняну книжку, яка навряд чи зможе конкурувати з написаною носіями мови. Або купити власним коштом іноземні підручники. Якісніші, але дуже дорогі.  
Не всі школи мають належну матеріальну базу для організації якісного навчання. Не те що сучасні лінгафонні кабінети, програмне забезпечення, а навіть просто широкосмуговий інтернет.  
 
Посол Канади в Україні Роман Ващук: "Я працював у Сербії, країні, економічні показники якої не дуже відрізняються від України, але де рівень активного вживання англійської мови значно вищий. У великій мірі завдяки тому, що там титруються, а не дублюються іноземніфільми і програми. Я думаю, що це був би непоганий експеримент для суспільного мовлення України, якраз показувати цікавий іноземний зміст, зокрема фільми, оригінальною мовою (англійською чи то іншою) з українськими титрами. Якось так дивно виходить, що єдині програми, які в Україніз титрами виходять, це російські з титрами по-українськи невідомо для кого". 
 
Проблему вивчення іноземної мови треба розв'язувати системно. І в Україні є ентузіасти, які роблять перші кроки. У червні у Національній раді реформ була презентована громадська ініціатива — Національна програма вивчення та популяризації іноземних мов Go Global. Вона охоплює чотири напрями: популяризація англійської мови, впровадження її в систему держслужби, введення нових стандартів вивчення та оцінювання в системі середньої та вищої освіти, впровадження загальнонаціональної програми запрошення до України носіїв іноземних мов. 
 
На круглому столі "Speak Global — Go Global — іноземна мова у системі середньої освіти", присвяченому обговоренню програми, один із її ініціаторів, Мустафа Найєм, пояснив: "Насамперед ми хочемо змінити зараз систему освіти. Єдине, що ми планували від самого початку — це все ж таки підвищити якість викладачів і знайти той інструмент, яким ми можемо вимірювати знання. Це головна проблема зараз…" 
 
У тому, що зміни у системі освіти потрібні, сумнівів немає. От тільки з чого починати — із збільшення кількості уроків, а вже потім переходити до підготовки їх якісного наповнення? Доручення прем'єра свідчить про підтримку ним такого шляху. А може варто було б навпаки? З причин, викладених вище?  
 
Є ще один нюанс. Той, хто працює у школі, знає, що всі плани на новий навчальний рік складаються заздалегідь. У квітні-травні проводиться "комплектація" школи — тоді кожен вчитель з'ясовує, які уроки вестиме в наступному році, яке матиме навантаження і, відповідно, зарплатню. До початку сезону відпусток кожна школа складає навчальний план і затверджує його в управліннях освіти . У цьому документі визначено, скільки уроків на тиждень з кожного предмета планується проводити. 
 
А тепер освітяни вийдуть з відпусток і дізнаються про сюрприз: усе треба переграти. І знов затвердити в управліннях освіти. Щоб додати години вчителям іноземної мови, треба буде їх у когось забрати. Навіть один урок у кожному класі — не дрібниця, якщо помножити на кількість класів і шкільних "паралелей" .  
 
Звісно, всі ці зміни — не настільки непідйомні завдання. Але навіщо такий поспіх, навіщо смикати "стоп-кран", коли потяг уже запущено? Чи справді збільшення кількості уроків — термінове, найголовніше і найактуальніше завдання? Якщо вже так свербить — можна ввести його принаймні з наступного навчального року. А за цей час дати школам підготуватися і паралельно запустити бодай якісь супутні, системніші кроки.  
 
Ідею, з якою виступив у телеефірі Арсеній Яценюк, раніше озвучила Лілія Гриневич. Було це в червні на круглому столі "Speak Global — Go Global — іноземна мова у системі середньої освіти".До речі, всі наведені вище слова фахівців і представників іноземних посольств прозвучали саме у тій аудиторії. 
 
Лілія Гриневич звернулася до представниці МОН Оксани Коваленко: "Єдине, що я рекомендувала б, щоб ми отримали чіткий посил буквально вже з нового навчального року — як зміниться кількість навчальних годин у загальноосвітній школі? Тому що без цього кроку всі решта складових не принесуть достатнього ефекту". Коваленко відповіла, що міністерство відкрите до збільшення годин, але над цим питанням працює група. А пізніше перед телекамерами виступив з дорученням Арсеній Яценюк.  
 
Свою позицію Лілія Гриневич пояснила так: "Насамперед у нашій системі освіти у порівнянні з іншими країнами, де англійська нерідна, ми бачимо дуже малу кількість годин на вивчення мови. Сьогодні більшість українських дітей навчається в загальноосвітніх навчальних закладах, де вони мають дві години на тиждень. Для порівняння, у школах із поглибленим вивченням іноземних мов є 5 годин щотижнево, а у старших класах з додатковими спеціалізованими годинами деколи виходить до 9-10 годин мови. У нас у пересічній школі випускник в одинадцятому класі має три години. Це очевидно закладається неуспіх у досягненні відповідного рівня. Ми повинні внести зміни до навчального плану загальноосвітньої середньої школи…" 
 
Будемо відверті — спеціалізована і звичайна загальноосвітня школа відрізняються не лише кількістю годин. Тому косметична операція з додавання уроків нікого не вилікує. Спеціалізовані школи вважаються престижнішими. Часто — з усіма наслідками: батьківськими благодійними внесками, доплатами вчителям, додатковими платними послугами. Тут вчителі мають змогу отримувати хоча б невелику доплату. Діти — додаткові платні заняття. 
 
І сама Лілія Гриневич зазначила: "Одна із найбільших системних проблем системи освіти України загалом — це нерівність доступу до якісної освіти. І, вибачте, якщо ми сьогодні беремо 6-річну дитину, одразу відбираємо її до спецшколи, і ця дитина має можливість отримати від держави кошти на свою освіту щонайменше в 1,5 разу більші, ніж дитина в пересічній загальноосвітній школі, ми одразу закладаємо нерівність. Закладаємо нерівність кількістю годин, поділом на групи, доплатою вчителям, і тому, якщо ми обираємо для себе певні пріоритети, а в цьому разі йдеться про іноземні мови, то такі можливості ми повинні поширити на найбільшу кількість дітей. Тому що ми повинні зрозуміти, що сьогодні благополуччя суспільства залежить від освіти загалу". 
 
Але й спеціалізована школа — не панацея. Згадаймо результати цьогорічного ЗНО з англійської мови. Із 71 тис. учасників лише 13 осіб набрали максимальну кількість тестових балів. У нас так мало випускників спеціалізованих шкіл? 21 %, тобто кожен п'ятий, навіть не розпочали виконувати завдання "напиши лист товаришу". 
 
Збільшення годин за поганої якості — неефектиний шлях розв'язання проблеми. У нас не тільки вивчення іноземної мови кульгає, у нас і природничо-математична освіта в кризі. То що ж, завтра дамо доручення міністерству освіти збільшити кількість уроків математики? Післязавтра — хімії, біології і так далі? Завантажимо дітей по саме "німагу", аби їм продихнути було ніколи? А ще ж, зважте на наш вінегрет із шкільних програм. За словами експертів, вони хибують на надмірний обсяг навчального матеріалу, переобтяжені другорядною інформацією, фактами, що не відповідають віковим можливостям учнів. От де потрібно буде генеральне прибирання робити! Тоді й резерв годин можна буде знайти. 
 
Що ж можна зробити сьогодні, за рахунок чого збільшити кількість уроків іноземної мови? Варіантів кілька: збільшити шкільне навантаження на дітей (а як же здоров'я?) або "відкусити" години від інших предметів. Наприклад, від української мови чи літератури. Вони разом з іноземною входять до одного блоку предметів навчального плану — "мови і літератури". (У кого на таке підніметься рука?)  
 
Виконуючи доручення прем'єр-міністра, МОН пішло третім, найменш травматичним шляхом: виділило додаткові години на англійську з резервних уроків, так званої "варіативної" частини навчального плану. Ці додаткові, оплачувані державою години, призначені для предметів за вибором. Їх і так кіт наплакав. Тому відкусити багато на користь іноземної мови неможливо.  
 
Пригадалося — колись саме за втручання у варіативну частину, яка дає школі бодай малесенький ковток свободи, ми критикували міністерство Табачника. І от знову довелося запустити туди руку.  
 
Міністерство освіти потрапило у незручне становище. У разі чого шишки незадоволення посипляться на МОН. Якщо все пройде спокійно — прем'єр зможе назвати себе реформатором, який реально щось робить і спонукає до того підлеглих. 
 
Але насправді є інші дуже важливі питання, пов'язані із підтримкою вивчення іноземних мов. І саме вони є нагальними.  
 
Волонтери-носії мови готові приїхати до України. Про це говорили на круглому столі представники посольств. Але вони підкреслили — "потрібно мати інфраструктуру, щоб люди не опинилися десь без жодної підтримки". І саме за Кабміном закріплено "координацію міністерств та відомств щодо підтримки програми приїзду в Україну носіїв іноземних мов" — принаймні так зазначено на сайті Національної ради реформ у програмі Go Global. До речі, прем'єр-міністр є одним із гарантів виконання цієї програми і членом Нацради реформ. 
 
Представник групи британських видавництв зауважила: "Нам дорікають, що у нас дуже дорогі підручники. Хочу сказати, що британські підручники мають 20% ПДВ. В інших країнах світу це 7%. Може, було б якось можливо, щоб цей тягар не був тягарем для батьків?". 
 
Мустафа Найєм звернув увагу на проблему титрування англомовних фільмів: "Ви не повірите, найбільші противники цього — це саме люди, які кажуть, що ми тим самим зменшуємо обсяг українського продукту". 
 
Освітянин з Вінниччини, який не назвав свого імені, сказав: "Ми говоримо, що вчитель має робити, що він відстав. Але подумаймо про те, що він має. Він має 1047 гривень заробітної плати. І якщо ми на цьому рівні залишимо вчителя, ми не будемо мати вчителя". 
 
Збільшення кількості уроків англійської мови можливо й було б цікавою ідеєю. Але як далеко не перший крок. Коли й як він має бути зроблений, повинні вирішувати фахівці і уповноважені на це органи влади. Та хоч би яке рішення приймалося — в ньому має бути якнайменше політики. Більше довіри і командної роботи. Те, що ми бачимо сьогодні — погані симптоми.

Оксана Оніщенко, Дзеркало тижня. Україна